З досвіду роботи

вчителя початкових класів

Володимирівської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів

Маніцької Наталії Петрівни

Якщо педагогіка хоче

 виховувати людину в усіх відношеннях,

 то вона повинна попереду

 пізнати її також в усіх відношеннях.
Я.Д. Ушинський

Загальновизнано, що школа – це модель суспільства. Самевідякостішкільногонавчання і вихованнязалежитьзбагаченнякультурнихцінностей.

 Стрімкий розвиток усіх сфер суспільного виробництва зумовлює збільшення обсягу та підвищення складності навчального матеріалу практично з усіх шкільних дисциплін. Тому реформування загальної освіти супроводжується введенням нових спеціальних форм організації пізнавальної діяльності, які мають конкретну мету – створити такі умови навчання, за яких би кожен учень успішно навчався, розвивав свій інтелект і був готовим до творчої самореалізації. Бо ж у формуванніособистостідитини, на мою думку, чи ненайбільшу роль граютьсамеформиорганізаціїнавчальногопроцесу, якийвідображає характер взаємозв’язківйогоучасників. За визначенням О.Я. Савченко: «Формаорганізаціїнавчанняозначаєпевнувзаємодіювчителя та учнів, щорегулюєтьсявстановленим режимом та умовамироботи».

 Мені здається, саме форми і методи організації навчання учнів, зокрема в початковій школі, і є головним аспектом досягнення найкращих результатів у навчанні, вихованні і розвитку дитини. Крімцього, великою майстерністювчителя є вмінняпрацювати на уроці з усімадітьми. І інтерактивніметодинавчанняякнайбільшесприятимутьцьому.

 Сьогодні у Державному стандарті початкової загальної освіти зазначено, що поряд із функціональною підготовкою за роки початкової освіти діти мають набути достатнього особистого досвіду культури спілкування та співпраці в різних видах діяльності, самовираження у творчих видах завдань. Реалізація поставленої мети неможлива без використання особистісно-зорієнтованих сучасних освітніх технологій, які передбачають демократизацію, гуманізацію освіти, методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня.

Отже, необхідним є введення в навчальнийпроцес таких моделей навчання, якіорганічнопоєднуютьсяізтрадиційними формами та методами, легко застосовуються на різнихетапах уроку. Ще за радянськихчасіввУкраїні з метою поліпшеннярезультативностінавчальногопроцесузначнаувагаприділяласьрозробціновихтипівуроків, удосконаленнюїхструктури та основнихелементівтакоїструктури.

 Ще з початку розвитку освіти в світі велися, хоч і не так активно, пошуки вдосконалення уроку, пов’язані з формами організації навчальної діяльності учнів, яких у сучасній дидактиці виділяють чотири:

- парна (взаємодія учня з учнем чи вчителя з учнем);

- групова (вчитель одночасно навчає весь клас);

- кооперативна (колективна – всі учні активні і навчають один одного);

- індивідуальна (самостійна) робота учня.

Я в своїй роботі завжди вибираю для опрацювання ту науково-методичну проблему, яка є нагальною необхідністю для учнів та вивчає ті питання , які вивчають певні утруднення я зрозуміла, що доцільно буде працювати над створенням умов на уроках математики для реалізації учнями власної суб’єктивності у навчанні та формування зацікавленості до само зміни. Вдалою вважаю для вирішення науково-методичної проблемиактивну модель навчання. Думаю,що вцьомувипадкувчитель і ученьперебувають у постійномувзаємозв’язку. Ученьвідповідає на запитаннявчителя, розповідає.Вчительмаєзмогуспівпрацювати з кожнимучнемокремо. Тож використовуюактивніметодинавчання: бесіду, дискусію, фронтальнеопитування тощо.

Дуже актуальною на даному етапі розвитку освіти є інтерактивна модель навчання.Навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Цебазується на співпраці, взаємонавчаннівчитель – учень, учень – учень. При цьомувчитель і учень – рівноправнісуб’єктинавчання. Неможливооднійдитині знати все, навіть у вузькійгалузі. Учніповинніматиіншінавички: мислити, розуміти суть речей, осмислюватиідеї і концепції, шукатипотрібнуінформацію, інтерпретуватиїї і застосовувати в конкретнихумовах. Самецьому і сприяютьінтерактивні технології навчання.

   В своїй роботі широко застосовую технології:

v  „Карусель”,якасприяєодночасномувключеннювсіхучнівкласу вактивну роботу, наприклад, для інтенсивноїперевіркиобсягу і глибининаявнихзнань. Важко це робити з малою чисельністю учнів та варіативність цієї технології передбачає розподіл за ролями  і збільшення кількості цих ролей на одного учня.Наприклад:зовнішнє коло не „рухається” і визначаєпитання для внутрішнього кола; внутрішнє коло – рухоме. За сигналом вчителяучнівнутрішнього кола пересуваються на 1 стілецьліворуч. Зновимспіврозмовникомчиспіврозмовницеюобговорюєтьсянаступнепитання.

Яслідкую за часом та чіткимпересуваннямучнів. Якщо коло пройденеповністю, то цемає бути той або та, з ким починаласявправа.

Учніспочатку готують перший варіант-церетельнопродумані запитанняза певною темою, наприклад, узагальнюючий урок математики „Додавання і віднімання в концентрі „Десяток”.

За моїм сигналом учнівідпрацьовуютьзавдання другого варіанта -переміщуються на одну парту вперед через певнийпроміжок часу (з інтервалом в 1-2 хв.), якийвідводиться для їхньогоспілкуванняміж собою. Один учень „бережок”, виступає у ролівчителя, а другийучень – „річечка”, - у роліучня. У процесіроботикожнийучень „річечка”, переміщуючись, повинен отриматизапитаннявідпершого, другого учнів з варіанта „бережок”, тобтокожнийучень „річечка” повинен відповісти навідповідну кількістьзапитань.Учні, які виступають у ролі вчителя („бережок”) мають оцінити відповіді „річечки”, визнаючи оплесками активність учня, який виконував завдання.

v  „Робота в групі” Робота в групідаєможливістьучнямвисловлюватись, обмінюватисяідеями з партнерами в групі і лишепотімозвучуватисвої думки перед класом.

Прироботі в групівикористовуютакіприйоми:

- мозковий штурм;

- індивідуальна робота;

- робота в парах;

- презентаціяроботигрупи;

- виступиспостерігачів;

- анкетування.

v  „Навчаючи – учусь”

Суть прийому „Навчаючи – учусь” полягає в тому, щокоженученьможепередатисвоїзнанняіншимдітям та отримативідоднокласниківновудля себе інформацію у процесіспілкування.

v  „Мікрофон”
Цей прийом використовую  у фронтальній роботі з учнями, може стати частиною інших інтерактивних прийомів („Мозковий штурм”, „Акваріум” тощо).Діти  дотримуються певних правил: висловлюватись по черзі й тільки в символічний (іграшковий) мікрофон, не перебивати і не критикувати інших. Даний вид роботидозволяєвиховувати в учнівуміннявислуховуватиінших, бажанняділитисясвоїми думками.

v  Імітація
„Витинанка” – найпростішавправа, яка займаєнебагато часу й не потребуєвступу та мотивації. Їїможнавключати до будь-якого уроку (особливо ефективна на етапізакріпленнявивченогоматеріалу та на етапіактуалізаціїопорнихзнань).

Порядок проведення:

Всімучнямроздаю по аркушупаперу з однаковимзавданням; учнісідають, утворюючи коло, спиною до центру. Всівиконуютьзавдання на листочках.
Потімвсівиконуютьінструкції:

- повернітьсяобличчям до кола та покладітьаркуші на підлогу перед собою, роздивіться, яківідповідіотрималиінші;

- чи є ті, хтоотримаводнаковівідповіді?

- чи є ті, хтовиконаввправу неправильно?

- чиможнаїхвважатипоганимивиконавцямизавдання? Чому?

Післякороткого обговорення переходимо до наступногозавдання.

v  Симуляція
Плануючи уроки в початкових класахвикористовую технологіюситуативногомоделювання – симуляція. Вона полягає в створенні на уроціпевноїситуації, якогосьпроцесутощо.

Наприклад, в 1-му класізастосовуюситуаціїподорожі (до „Країни математики”, до „Лісовоїшколи”, до „Містазнань” і т.д.), процесдопомогипевному герою,якого запрошено на урок тощо. Симуляціяактивізуєпізнавальнудіяльністьучнів на уроці, зацікавлює, позитивно налаштовує на сприйняттяматеріалу.

v  Навчання в грі

Гра є особливою формою життядитини в суспільстві та доступною формою пізнання іпристосування до суспільства. У грідітивиконуютьролідорослих, відтворюючи в ігровихумовахїхжиття, працю, стосункиміж ними.

Через грумої учнізадовольняютьсвої потреби в спілкуванні з дорослими, у суспільномужитті з ними.Безпосередньо в грідитинуприваблює сама гра. Дії, яківиконуютьсясамі по собіцікавідитині. Проте, гра все ж не є продуктивним видом діяльності. Результативністьгривизначаєтьсяпізнавальними, емоційними та іншиминадбаннями.

В грірозвиток є нібипобічним продуктом.

Значення гри:

- підготовка до майбутнього життя;

- вміння підкорюватись правилам;

- розвиток моторики, психічних процесів;

- активізація уваги на уроці;

- активізація пізнавальної діяльності;

- спосіб зацікавлення учнів;

- засіб попередження перевантаження, перевтоми;

- позитивний емоційний настрій.

v  „Дискусія”
Дискусіяпропонується для обговоренняпевногопитання. Можназастосуватитаківправи:

- неструктурованиймозковий штурм;

- текст (фрагмент), щоміститьсуперечливепитання.

Пропонуюучнямнапрацювати по 2-3 аргументи до двохпротилежнихпозицій: так, ні (3 хвилини). Післяцьогорозпочинаютьзагальнудискусію. По завершеннідискусіїучнямпропонуюоцінитивласну участь та участь класу в дискусії.

Пропоную:

Алгоритм роботи при проведенні інтерактивного уроку: 

• визначення доцільності використання інтерактивних прийомів саме на цьому уроці;

• ретельний відбір та аналіз навчального матеріалу, у тому числі й додаткового (тести, приклади, ситуації, завдання для груп тощо);

• планування уроку (етапи, хронометраж, орієнтовний поділ на групи, ролі учасників, запитання та можливі відповіді);

• вироблення критеріїв оцінювання ефективності роботи груп, заняття;

• мотивація навчальної діяльності шляхом створення проблемної ситуації, наведення цікавих фактів тощо;

• забезпечення розуміння учнями змісту їхньої діяльності та формування очікуваних результатів під час оголошення, представлення теми;

• надання учням необхідної інформації для виконання практичних завдань за мінімально короткий час;

• забезпечення засвоєння навчального матеріалу учнями шляхом інтерактивної вправи (на вибір учителя);

• рефлексія (підбиття підсумків) у різних формах – індивідуальна роботи, робота в парах, групах, дискусія, у вигляді малюнків, схем, графіків тощо.