Мета: поглибити знання учнів про Голодомор 1932-1933 рр., його причини та наслідки; виховувати почуття стурбованості кожного долею невинних жертв; навчати сприймати чужу біду, чужий біль як свої власні; сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни. 

Обладнання: проектор, виставка учнівських робіт, книжкова виставка, комп’ютер, свічки.

Класна кімната прибрана рушниками, на столі хліб,  пшениця перев’язана чорною стрічкою , свічка, сірники.

Епіграф

«Сиве благання Вкраїни-Вітчизни:

 -Доню , як виживеш, все розкажи».

   У нас, українців є традиція: коли людина помирає, запалюють свічку, щоб душа летіла при світлі і знайшла свій прихисток у потойбіччі. А, оскільки, у 1933-му померлим ніхто не світив свічки, то душі їхні досі неприкаяні і не можуть опікуватися нами.

 Запалимо Свічку Пам’яті.

 Вірш «Свічка пам’яті».

 Ніч огорнула мою Україну.

 В небі високо засяли зорі.

 Чому ж до зірок я думкою лину,

 Схиляючи голову в тихій покорі?

Може ті зорі – то душі людей,

 Які відлетіли в Голодні часи?

 ...А серед них скільки було дітей!..

 Їм не бачити більше земної краси.

Ніколи вже їм не пізнати Кохання...

 Не пройтися щасливими лісом, ні полем...

 Голод знищив життя і сподівання...

 Збережи, Боже, рід наш!

 Повернись до нас, Доле!

Раптом туга стискає душу мою...

 Свічку поставлю в вікні. Запалю.

 Прошепчу я тихенько молитву свою-

 Тих, голодних, 30-х я гріх замолю.

Хай світло від свічки у небо летить-

 Хоча б одну Душу зігріє в цю мить,

 Щоб Душа ця загублена спокій знайшла-

 І у Вічність до Бога вона відійшла.

Керівник історико-краєзнавчого гуртка Євенко С.С. розповідає про Голодомор на

Лінійці  скорботи "Україна 32-33 роки”

Учні школи відвідали  ветерана війни та праці Тараненко В.М